Посад-Покровське – частинка дивовижної Херсонщини
Херсонщина – дивовижна перлина нашої держави. Цей край багатий на свої природні дари та цікавинки. Унікальний клімат поєднав на території області непоєднувані, на перший погляд, явища.
На землях цього унікального Таврійського краю є невелике, але дуже мальовниче, багате своєю історією село.
Посад-Покровське це село Чорнобаївської територіальної громади, що розташоване на території Херсонського району за 36 км до обласного центру.
Воно загадкове в історичній передумові свого виникнення, що підтверджують історичні пам’ятки, які зберігалися до цього часу.
Засноване село у 1789 році переселенцями Київської та Чернігівської губерній, як адміралтейське поселення.
У Енциклопедичному словнику Брокгауза та Ефрона 1905 року зазначено що Посад-Покровське – це безповітове місто Херсонської губернії й повіту, яке простягалось серед степів при дорозі з Херсона до Миколаєва.
Перші поселення прийшли на територію сучасного села в кінці XVII століття це були церковники та вільні люди. До 1861 року територія села належала до відомства морського міністерства.
17 серпня 1941 року Посад-Покровське було окуповано німецькими військами, на фронтах Великої Вітчизняної війни проти німецько-фашистських загарбників билося 317 жителів села. Завдяки мужності та незгасимому прагненню до свободи 14 березня 1944 року населений пункт звільнено від окупантів.
За роки незалежності України село масштабно і широко розбудовувалось, розвивало інфраструктуру.
До проведення реформи децентралізації влади в Україні Посад-Покровське було центром сільської ради.
За роки існування село декілька разів перейменовували – Посад-Покровськ, Покровське, Копані, сьогодні його офіційна назва Посад-Покровське.
Сучасна територія села простягається на 4,596 км2 населення складає 2349 осіб.
Кожен мешканець села це його невідіймана частина. Як-от працівники Посад-Покровського ліцею у 2021 році долучалися до Всеукраїнського культурно-освітнього марафону “Наша незалежність”. Учителі та учні взяли участь у фотовиставці “Херсонщина – моя рідня земля” та конкурсі на кращого читця поезії про рідну Україну. Саме завдяки повсякденній та наполегливій праці місцевого населення село розбудовувалось та розквітало з кожним днем.
Сучасне село неповторне у своїй красі, широкі й зелені вулиці віють прохолодою і манять у далечінь, безкраї поля зачаровують своєю стиглістю, квітучістю та змушують насолоджуватися своєю красою. Воно є частиною Української держави, несе у собі історію українського народу з його традиціями та звичаями.