Домашнє насильство в умовах війни.

Домашнє насильство в умовах війни.

Попри повномасштабну війну, розпочату РФ на території України
24 лютого 2022 року, проблема домашнього насильства не стає менш
важливою. Війна, як і будь-яка екстремальна ситуація, лише загострює
проблеми людей, які були й до цього. Зокрема, це стосується насильства в
сім’ях. Домашнє насильство під час війни – це поширене явище, яке стає ще
більш небезпечним, ніж у мирний час. Людям, які зазнали такого насильства
зараз, складніше знайти вихід – вони часто обмежені у пересуванні, їм немає в
кого попросити про допомогу, вони ще більше залежать від кривдників фізично
й матеріально.
Домашнє насильство — це жорстоке поводження, яке відбувається в
сімейному оточенні, наприклад, у шлюбі чи спільному побуті. Воно не має
гендеру, віку, громадянства. Згідно закону України «Про запобігання та
протидію домашньому насильству» розрізняють чотири види насильства:
– фізичне — умисне нанесення побоїв, тілесних ушкоджень різного
ступеня тяжкості, що призводить до порушення психічного, фізичного здоров’я
та навіть смерті постраждалої людини. Елементом фізичного насилля, зокрема,
є відмова від надання допомоги людині, котра перебуває в небезпечному для
життя стані;
– психологічне — форма насильства, що включає словесні образи,
погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування,
залякування, інші дії, що обмежують волю людини та призводять до емоційної
невпевненості;
– сексуальне — посягання на статеву недоторканість іншої людини, дії
сексуального характеру;
– економічне — умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна,
коштів чи документів або можливості користуватися ними, відмова у догляді,
піклуванні та отриманні медичної допомоги, заборона чи примушення до праці,
заборона навчатися.
Хоча домашнє насилля й вважається ґендерно-зумовленим, жертвою
може стати будь-хто незалежно від статі та віку. Найбільш вразливими
категоріями залишаються діти, жінки, люди з інвалідністю та люди похилого
віку. Домашнє насильство має варіативні сценарії: жінка може скривдити
жінку, неповнолітня дитина може скривдити батька, батько може скривдити
дитину. У будь-якому разі кожен має право на захист, а за факт скоєння
домашнього насильства передбачена адміністративна та кримінальна
відповідальність.

Протягом 2022 року в Україні зменшилася кількість зафіксованих
випадків домашнього насилля. За даними  Аналітичного центру Юрфем у
першому півріччі минулого року до Національної поліції надійшло 18 104 295
звернень, що на 27.5% менше, ніж у відповідний період попереднього року.
Серед факторів впливу — бойові дії, тимчасова окупація окремих території
України та вимушене переміщення. Це не означає, що випадки домашнього
насильства в Україні зменшилися, просто частина постраждалих виїхала за
межі України або в інші регіоні Україні і проявляють певну пасивність у
захисті своїх прав, оскільки вважають, що в умовах воєнного стану отримання
допомоги від насильства є не на часі.
Низький рівень доходів, безробіття, втрата місця проживання – все це
призводить до непорозумінь та негараздів у сім’ї та може переростати у насилля.
Людям, які зазнали такого насильства зараз, складніше знайти вихід – вони часто
обмежені у пересуванні, їм немає в кого попросити про допомогу, вони ще
більше залежать від кривдників фізично й матеріально.
У ході досліджень було виявлено, що в переважній більшості
постраждалими від домашнього насильства в Україні є жінки (96%), а
кривдниками — чоловіки. При цьому сімейні/родинні відносини між
кривдником та постраждалою є різними. Вони можуть бути у статусі
подружжя, колишнього подружжя, батьків, дітей, онуків тощо.
Домашнього насильства можна уникнути, якщо жертва не буде мовчати.
Куди звертатися у випадках домашнього насильства:

 до Національної поліції за номером 102 та повідомити про факт

насильства;

 на Урядовий контактний центр 15-47, де цілодобово надаються
інформаційні, психологічні та юридичні консультації чоловікам та жінкам, які
постраждали від домашнього насильства, насильства за ознакою статі,
насильства стосовно дітей, або з питань загрози вчинення такого насильства та
психологічної допомоги потерпілим;

 до безкоштовного номеру системи безоплатної правової допомоги

0 800-213-103;

 до національної «гарячої лінії» з питань запобігання домашнього
насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації  0-800-500-335 або
116-123 (короткий номер з мобільного).
Управління соціальної

політики ХРДА