Чорнобаївка – український Бермудський трикутник

Херсонщина – це одна з найяскравіших областей нашої держави, кожен куточок якої це невіднятна частинка історії та культури нашого народу.

Однією з таких частинок Херсонщини є мальовниче, наповнене історією, культурою та традиціями село Чорнобаївка.

Сучасне село є центром Чорнобаївської територіальної громади Херсонського району.

Розташований населений пункт в межах степової зони на Причорноморській низовині Східно-Європейської рівнини, в центрі колишнього Білозерського району за 10 кілометрів від обласного центру.

Давня та середньовічна історія земель, на яких згодом постала Чорнобаївка, є складовою частиною у розвитку історичних процесів усієї степової України.

Здавна територію села заселяли різні народи. Археологічні знахідки свідчать про присутність на території скіфів та греків.

У ІІІ ст. н. е. до степів Південної України з далекої Скандинавії прийшли племена готів, які створили тут свою державу та збудували власні поселення.

Готи були землеробами, а збудовані ними поселення відрізнялись багатством та монументальністю. Одне з таких поселень знаходилось просто на місці сучасної Чорнобаївки, про що свідчить археологічні дослідження.

Наприкінці ІV ст. н. е. готи були змушені залишити територію під ударами завойовників зі Сходу – гунів.

Після цього аж до козацьких часів на території сучасного села не було жодних постійних поселень – лише кочові народи Середньовіччя випасали тут свої отари.

Існує легенда про запорізького січового козака Чорнобая, який разом зі своїми побратимами відчайдушно воював проти польської шляхти та турецьких яничарів.

За легендою Чорнобай та його побратими піп Гусак та сотник Степан наприкінці XVIII ст. прийшли на землі Таврійського степу та поселились під Херсоном поблизу Вірьовчиної балки – де заснували козацьку паланку (поселення). За одне літо козаки збудували три кам’яні фортеці та назвали їх Чорнобаївська, Гусаківська та Степанівська.

За певний час навколо козацьких фортець розквітли прекрасні українські села. Тут панували щира праця, козацькі вольності, рідна культура і доброзичливі людські стосунки.

Такий переказ передається до наших днів, наскільки він точний невідомо, але жодним історичним фактам він не суперечить.

Достеменно відомо, що Чорнобаєві хутори засновані у 80-х роках XVIII ст. на землях Херсонської міської управи.

Датою заснування Чорнобаєвих хуторів заведено вважати 18 серпня 1782 року. Саме в цей день, за дослідженнями відомого Херсонського краєзнавця С. Дяченка, було узаконено так званий “Ганібалівський план” та офіційно розмежовано землі вздовж Вірьовчиної балки. В наслідок чого землі були освоєні для побудови заміських будинків, вздовж балки постали хутори.

Вигідне географічне розташування хуторів поблизу губернського центру сприяло розвитку в них виробництва товарного зерна. У зв’язку з цим основна увага приділялась розведенню робочої худоби.

Основним заробітком чорнобаївців було добування вапняку у кар’єрах Вірьовчиної балки.

Ніяких торговельних підприємств, крім винних крамниць, на хуторах у той час не було. Медичне обслуговування було на низькому рівні.

Перша школа відкрилась на кінці XIX ст. на Гусакових хуторах, а у 1902 році відкрили початкову школу на Чорнобаєвих хуторах.

Несолодко жилось селянам у спраглому степу. Але не зважаючи на всі труднощі, завдяки своїй вірі та праці мешканці хуторів поступово розбудовували населений пункт і не забували про своє коріння.

Вони зберегли свої українські традиції, звичаї та культури, зокрема й народні пісні. В тих піснях збереглася пам’ять про часи запорізької вольниці, про боротьбу із загарбниками та славних українських козаків.

У 1922 році на території хуторів створено дві сільські ради Чорнобаєво-Гусаківську і Степанівську, з яких до кінця року було утворено одну – Чорнобаєво-Степанівську.

В роки ІІ світової війни, разом з усією Україною на захист своїх домівок стали і чорнобаївці.

Але не зважаючи на всі зусилля військових 18 серпня 1941 року німецькі війська повністю зайняли Чорнобаївку.

За роки окупації місцеві мешканці зазнали багато страждань.

З 1942 року окупанти почали масове вивезення молоді до Німеччини, на примусову працю було вивезено 242 особи.

Місцеве населення постійно жило у полоні страху, але не зважаючи на це ніхто не хотів миритись із життям в окупації, кожен докладав зусиль щоб звільнитись і звільнити рідне село від загарбників.

Саме завдяки козацькому духу та прагненню до перемоги і свободи 14 березня 1944 року село було звільнено від окупантів.

Одразу після звільнення жителі Чорнобаївки приступили до відбудови зруйнованого господарства.

Попри величезні труднощі, відсутність машин й нестачу робочих рук, завдяки самовідданій праці село почало поступово повертатись до життя, розбудовуватись та розвиватись.

З 1948 року почалось інтенсивне будівництво та реконструкція.

На початку 70-х років у Чорнобаївці відбулись корінні зміни. Село розквітло і помолоділо. Вкрились асфальтом п’ять головних вулиць, на місці чорних землянок з’явились нові світлі будинки. Прокладено водопровід, проведено лінії електро та радіомережі, розпочато будівництво нового Будинку культури. Тут постала зала на 600 місць, бібліотека, спортивний клуб, музей та кімнати для занять гуртків художньої самодіяльності. В ці роки почався великий розмах житлового будівництва, розширюється сітка закладів побутового обслуговування, побудовано новий промтоварний магазин, завершено будівництво пекарні та лазні.

З 1977 року на території села почали діяти п’ять виробничих дільниць: рільнича, овочева, кормодобувна, будівельна та культурна.

Все це стало можливим завдяки самовідданій праці мешканців, які не покладаючи рук та не шкодуючи сил працювали на благо рідного села.

У 1991 році під час проєкту формування територій були визначені межі Чорнобаївської сільської ради.

З кожним роком село розквітало новими барвами, з’явилися нові досягнення та здобутки.

З 30 травня 2005 року у селі централізовано здійснюється вивіз сміття.

У 2007 році офіційно зареєстровано футбольний клуб “ Колос”, який неодноразово займав призові місця. В селі продовжує функціонувати секція з важкої атлетики, відкрита ще у 1981 році. Серед вихованців є майстри спорту, кандидати у майстри спорту та першорозрядники, які неодноразово приймали участь у районних, обласних, Всеукраїнських та міжнародних змаганнях.

З 15 квітня 2009 року рішенням сільської ради засновано Чорнобаївську сільську газету “Чорним по білому”.

У 2010 році при підтримці Чорнобаївської сільської ради була сформована волейбольна команда “Бабай”, яка неодноразово отримувала призові місця на районних та обласних змаганнях.

У 2011 році рішенням сільської ради було затверджено символіку територіальної громади села, а саме прапор, герб та гімн.

У 2012 році сільською радою започатковано проведення пісенного фестивалю-конкурсу “Єднаймо ритми сердець”.

У 2013 році Чорнобаївська сільська рада разом із 20 місцевими радами із 13 районів області приймала участь у щорічному обласному конкурсі на звання кращої сільської чи селищної ради та стала найкращою у третій категорії (серед сільських рад з кількістю населення понад 3000). Цього ж року за рішенням сільської ради було започатковано проведення Спартакіади села.

10 червня 2017 року, під час проведення Олімпійського дня на Херсонщині, була започаткована “Книга спортивних рекордів Чорнобаївки”.

02 вересня 2017 року команда села Чорнобаївка стала кращою у загальній першості серед збірних команд ІІ групи (села та селища з кількістю населення понад 2000 громадян) на Херсонській обласній Колосіаді.

Село Чорнобаївка унікальне за своєю природою та історією. На території села знаходиться два кургани ІІІ тис. до н. е. – ІІ тис. н. е., які є археологічними пам’ятками і внесені до реєстру пам’яток історії та культури Херсонської області.

Сьогодні Чорнобаївка є адміністративним центром територіальної громади до складу якої входить десять населених пунктів.

Сучасне село налічує близько 9275 жителів.

Для забезпечення життєдіяльності та потреб населення на території села функціонують: Чорнобаївський ясла-садок, Чорнобаївський ліцей, КЗ “Будинок культури”, КЗ “Чорнобаївська сільська бібліотека”, Чорнобаївська дитяча музична школа, Центр надання адміністративних послуг, КУ “Центр надання соціальних послуг”.

Також на території Чорнобаївки продовжує функціонувати Чорнобаївська загальноосвітня школа-інтернат Херсонської обласної ради, заснована у 1954 році як школа-інтернат для дітей сиріт.

Продовжує розвиватися й інфраструктура села, зокрема з’являються нові готельні комплекси, дитячі майданчики тощо

У селі постали й оригінальні об’єкти – “Зупинка-парасолька” та “Місце для закоханих”.

Але події 24 лютого 2022 року змінили все та зруйнували звичне життя чорнобаївців.

Сьогодні це дивовижне село на півдні України, як і сотні років тому мужньо протистоїть окупанту.

Сьогодні Чорнобаївку знають не лише в Україні, а й далеко за її межами, її постійно згадують різних куточках нашої планети, вона стала символом опору російській агресії.

Google видає пів мільйона посилань, лише на запит українською мовою, “Чорнобаївка”.

У всьому світі її називають українським Бермудським трикутником, у якому безслідно зникають російські генерали та гвинтокрили.