Інгулець – чарівне село на півдні України!

Сьогодні майже щодня у новинах ми чуємо про річку Інгулець, але мало хто знає, що між звивистих берегів цієї річки, розкинулось мальовниче українське село з однойменною назвою Інгулець.
Власне, від назви річки й походить назва села. Інгулець — «Малий Інгул», що з тюркської означає «нове озеро». Виникнення такої назви зумовлено характером русла річки, що в середній течії значно розширюється, нагадуючи озеро.

Розташований населений пункт на лівому березі річки Інгулець (правій притоці Дніпра) за 27 км від Херсона.

За історичними даними село Інгулець було засновано у кінці 20-х років на хуторах трьох братів Полудьонних, Карпенка, Новікова і німця Ерика, але офіційною датою заснування села заведено вважати 1880 рік.
У січні 1918 року в селі було встановлено радянську владу, населений пункт увійшов до складу Федорівської сільської ради.
З 3 серпня 1941 року територія населеного пункту була повністю окупована німецько-фашистськими загарбниками, в ході бойових дій інфраструктура села зазнала значних руйнувань. На фронтах Великої Вітчизняної війни проти ворога боролися 98 жителів.

Завдяки мужності, відвазі та любові до своєї рідної землі 13 березня 1944 року територію села вдалось звільнити від окупантів.
У 1960 році в Інгулець став центром сільської ради до складу якої увійшли села Тельмана і Ясна Поляна.
Після проведення реформи децентралізації населений пункт увійшов до складу Дар’ївської сільської громади Херсонського району Херсонської області.
Територія сучасного села становить 1,726 км² на якій проживає близько 2047 громадян України.

Для задоволення потреб населення в освітніх та культурних послугах у селі функціонують: Інгулецький ліцей; Інгулецький заклад дошкільної освіти; комунальний заклад «Інгулецька сільська бібліотека»; комунальний заклад «Інгулецький сільський будинок культури».
Село Інгулець унікальне за своєю природою та історією, центр села славиться квітковими клумбами з розкішними трояндами, тюльпанами та хризантемами.
Мешканці цього дивовижного населеного пункту завжди привітні та усміхнені, кожен із них це особистість, справжній громадянин своєї країни. Вони розумні, творчі та креативні, про що свідчать їх досягнення у різноманітних конкурсах та змаганнях.
У 2019 році вихованці Інгулецького СБК брали активну участь у районному фестивалі молодих виконавців «Нова хвиля» за результатами вокалістка Тетяна Недбайло посіла III місце у номінації Вокальне мистецтво – Солісти (30 – 50 років).
У березні 2020 року читачі КЗ «Інгулецька сільська бібліотека» взяли активну участь у VI обласному фестивалі виконавчої майстерності «Поетичний камертон Ліни Костенко: патріотичні лейтмотиви», переможцем I, відбіркового районного етапу конкурсу, в номінації читці.
У 2020 році в рамках Всеукраїнського конкурсу дитячого читання, на базі КЗ «Інгулецька сільська бібліотека» за активної участі працівників шкільної бібліотеки Інгулецького ліцею було проведено щорічний конкурс «Найкращий читач».
За престижний титул «Найкращого читача – 2020» змагалися найактивніші й найзавзятіші читачі – учні 7 класу. Загалом у конкурсі взяли участь 7 самих активних читачів. Учасникам конкурсу потрібно було залучити свій інтелект і проявити неабияку ерудицію.
У підсумку I етапу Всеукраїнського конкурсу дитячого читання перемогла учениця 7 класу Інгулецької ЗОШ Стеценко Тетяна та здобула титул «Кращий читач – 2020».
У 2020 році з нагоди 140-річчя від Дня заснування села у КЗ «Інгулецька сільська бібліотека» відбулась презентація історично-популярної книги Валентини Коваленко «Історія села Інгулець Білозерського району Херсонської області».

Сторінки книги розповідають про мальовничі краєвиди, історію створення села, людей, які її творили, та містять перекази про нелегкі долі, адже історія села – це, перш за все, життя і доля самих людей.
Це – перше вагоме видання на 270 сторінок з історичними та географічними довідками на основі архівних даних про село на Херсонщині. У книзі зібрано історичні нариси про жителів села, які морені лютим голодом, змучені страшними сталінськими репресіями, завжди залишалися вірними своїй Батьківщині і в часи лихоліття Другої Світової війни гідно захищали рідну землю від фашистських загарбників. Книга також розповідає про героїв бойових та трудових післявоєнних буднів, про культуру, традиції та звичаї рідного краю, про відродження історичної правди та національної духовності на селі.
Авторка за допомогою односельчан-однодумців розшукала документи та фотокартки, які відкривають для краєзнавців маловідомі факти життєдіяльності хліборобів Інгульця та забуті, а часом і заборонені імена славних синів та доньок України.
У книзі можна прочитати:
– спогади Параски Копитіної про жахіття Голодомору 1932-1934 років;
– правдиві свідчення дітей війни Надії Дамчук, Олександри та Георгія Странцевілко, Марії Середи, Анатолія Кудрявцева та Надії Гринько про післявоєнні випробування та надлюдські зусилля заради покращення умов життя майбутнім поколінням;
– про визначного господарника, талановитого керівника, Героя соціалістичної праці Василя Івановича Стеценка, який у лютому 1962 року очолив порівняно з іншими невеличке маргінальне господарство радгоспу «Інгулець». Завдяки власному прикладу, працелюбству і великому бажанню перемогти злидні він створив команду, яка працювала з повною віддачею сил, знань і умінь;
– про доярок Воронова Г.Ф. та Цьомик Т.Я., комбайнерів Соболевського В.А., Кравченко А.А., ланкового механізованої ланки Корчинського О.В. та одного із кращих механізаторів радгоспу Рибась М.Ф., які не покладаючи рук працювали для покращення життя в населеному пункті;
– про те, як 1970-1980-ті село почало розвиватись, з’явилися новобудови: двоповерхова школа, дитячий садок, будинок побуту, банно-пральний комбінат, фельдшерсько-акушерський пункт, пансіонат в Лазурному Скадовського району, торговий центр та їдальня для селян, контора та 300 житлових будинків для сільгоспвиробників радгоспу «Інгулець».

Книга Валентини Коваленко «Історія села Інгулець Білозерського району Херсонської області», яка вийшла друком у Херсонській філії Видавничого Центру «Просвіта» наприкінці 2019 року, заслуговує на увагу не лише серед істориків та краєзнавців, а і серед шкільної та учнівської молоді смаглявої Таврії. Книга Валентини Коваленко є прикладом для усіх краян, хто бажає зберегти, а часом і відродити історичну правду рідного краю.

На прикладі історії цього невеличкого села ми бачимо, що кожен є частинкою історії, що невеличкий вклад зроблений сьогодні, може стати вагомим внеском завтра.