Херсонський хаб запалює ліхтарики надії

Херсонський хаб – це громадський простір, де люди можуть збиратися, спілкуватися, навчатися та розвиватися. Він був створений, щоб допомогти людям, які постраждали від війни.

Місія хабу:

Створити умови для розвитку та самореалізації дітей.

Сприяти відновленню мирного життя в громаді.

Херсонський хаб став важливим центром підтримки для людей, які постраждали від війни. Він надає їм необхідну допомогу, а також  створює простір для спілкування та єднання.

Історія Вови

Вові 13 років, він приходить до Херсонського хабу з моменту його відкриття. Хлопець каже, що “хаб дає йому радість”.

До повномасштабної війни Вова був активним хлопцем, займався в гуртках, полюбляв моделювання, але у лютому 2022 року хлопець замкнувся, ні з ким не хотів спілкуватися. Аби підтримати Вову, його мама почала шукати місця, де хлопець міг би зустрічатися з однолітками.

Довго таких місць не було, але з часом сімʼя відкрила для себе Херсонський хаб допомоги родинам з дітьми, який один із перших розширив можливості для підлітків.

Галина, психологиня хабу підкреслює, що Вова в кожний свій малюнок вносить власний характер. Він добрий та спокійний, і поступово в його роботах з’являються яскраві кольори.

Ірина, соціальна працівниця хабу, розповідає, що підліткам вкрай важко жити в Херсоні в сьогоднішніх умовах.

“З самого початку роботи ми звернули увагу саме на підлітків, на їхній психоемоційний стан, розробили різні форми групової роботи. Вова з мамою прийшли до нас три місяці тому. Хлопець ні з ким не хотів спілкуватися, його вмовляли зайти на заняття. Але поступово, з кожним візитом до хабу він стає все більш відкритим, спілкується з однолітками в групі. Вони всі здружилися, домовляються про зустрічі в хабі,  і це  вже позитивний результат”, каже Ірина.

Хаб працює в межах спільного проєкту ХОЦ “Успішна жінка” та Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні, який реалізується за підтримки Міністерства закордонних справ і міжнародної торгівлі Канади.

Більше інформації за посиланням:https://info-ngo-kherson.blogspot.com/2024/05/blog-post_70.html