Стаття 40 Кримінального кодексу України: як закон захищає тих, кого змусили діяти проти своєї волі

У таких випадках на захист людини стає стаття 40 Кримінального кодексу України. Її ключові положення зводяться до наступного:

– дії або бездіяльність, вчинені під впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками, не вважаються кримінальним правопорушенням;

– якщо особа зберігала здатність контролювати свої дії, але була під тиском примусу, питання її відповідальності вирішується відповідно до положень іншої статті, а саме статті 39 ККУ.

– винним є не той, кого змусили, а той, хто примушував, саме він нестиме повну кримінальну відповідальність.

У разі якщо особа визнається винною у вчиненні кримінального правопорушення, застосування щодо неї фізичного чи психічного примусу з метою змусити її вчинити це кримінальне правопорушення є обставиною, що пом’якшує відповідальність (пункт 6 частини першої статті 66 КК України).

Таким чином, українське законодавство чітко розмежовує дії тих, хто добровільно пішов на протиправний вчинок, і тих, хто був змушений до цього шляхом насильства чи залякувань.

І стосується це не лише обставин, пов’язаних з російською агресією. До прикладу, якщо особу змусили розкрити службову або іншу конфіденційну інформацію, погрожуючи життю її чи близьких — вона не несе кримінальної відповідальності, якщо не мала реальної можливості діяти інакше.

Міністерство юстиції України наголошує: навіть у найскладніші часи дотримання принципу верховенства права залишається ключовою основою захисту прав та справедливості для кожного громадянина.

За матеріалами: https://surl.li/vjojkd