Батьки зараз переживають надзвичайний стрес, тож інколи не в силах дати дітям достатньо уваги або безпеки.
Це абсолютно нормально у ненормальних умовах. Такі емоції переживає багато українських сімей
Кілька корисних порад та фактів від психологині
Светлана Ройз, які допоможуть зрозуміти ваш емоційний стан:
Чому ми не можемо зараз бути такими близькими, як би хотіли, чому так складно грати?
Майже у всіх нас підвищений рівень кортизолу.
Майже всі ми намагаємося витримати напругу – чи в житті в небезпеці, чи в адаптації до нових умов.
Звертання до емоцій (гра з дитиною, сльози, страх, капризи дитини) ще і ще активізує лімбічну систему мозку, тобто підвищує рівень кортизолу.
І наші реакції на дітей зараз закономірно можуть бути різкішими. Діти можуть бісити, терпіння може не вистачати, і наврядчи у нас є час побути хоч трохи без дитини та контролю, щоб відновитися.
Тривога вимагає контактувати з інформацією – контролювати новини. Часто ми не можемо перемкнутись на щось інше.
Що робити: при будь якій можливості нам потрібно відпочивати.
Потрібно пам’ятати, що війна сприяє і нашому регресу – багатьом з нас хочеться на ручки. Але «ручки» – це ми самі. І нам дуже важливо хоч на 2-5-15 хвилин робити паузи в читанні новин, і натомість обирати спілкування та турботу про себе.
Коли дитина починає гратися і повертається до звичних в мирний час занять – це ознака того, що вона почала відновлюватись. І нам дуже важливо направляти її до цих звичних занять.
Маркером того, що рівень безпеки починає хоч трішки відновлюватися – дитина їсть (не надмірно, бо надмірність – це теж ознака стресу), відновились процеси травлення (туалет, дефекація), відновлюється сон, дитині цікаво спостерігати за іншими, вона починає цікавитись тим, що поруч, поступово може відходити далі від дорослих.
Бережіть себе й пам’ятайте про турботу за емоційним станом вашої родини.
Діліться публікацією з тими, кому сьогодні вона може бути корисною
Джерело https://www.facebook.com/UNICEFUkraine