20 місяців стійкості: у Черкасах висадили дерева на знак підтримки окупованих Олешків

Активісти висадили 20 дерев — по одному за кожен місяць, який жителі Херсонщини провели під російською окупацією, розповіла директорка освітньо-культурного простору “Гончаренко-центру” Черкаси Анна Драч.

“У нашому центрі працює адміністратором жінка з Олешків. Це місто незламних людей, які навіть під окупацією чинять опір та не схиляють голову перед загарбниками. Місто, яке ми всі любимо й чекаємо вдома, як і десятки інших міст, селищ та сіл, які тимчасово захоплені ворогом. Ця алея — нагадування про українців, які чекають на ЗСУ та попри все залишаються відданими своїй країні. Це подяка за їхню стійкість”.

Аліна прийшла на акцію посадити свою ялину. Приїхала до Черкас із Олешків. Виїхала на початку війни.

“У Черкасах нікого, на жаль, з Олешок не знаю. Спілкуюся переважно із місцевими. Приїхала пожити до знайомих. З ними і підтримую стосунки. Частина мене — це Олешки. Хочеться, щоб ця частина проростала в цих ялинках. Чекаю з нетерпінням, коли мої рідні Олешки деокупують. Хочу поїхати до батьків”.

“У мене чоловік і свекруха Антоніна Килимчук з Олешок. 25 років кожні вихідні їздили туди. Його мама зараз там. Не захотіла виїжджати. Із нашого Херсона через Дніпро Олешки видно, як на долоні. Ми навіть бачили з Херсона, де будинок чоловіка у Олешках. Олешки сильно потерпають зараз. Їх дуже обстрілюють, як і Херсон. Інформацію замовчують. Те, що ми чуємо через ЗМІ — це маленький відсоток того, що там відбувається. Останні три тижні дуже руйнують інфраструктуру. Там немає ні світла, ні води. Періодично буває газ. Останнім часом і зв’язку практично немає”.

Після затоплення Галина Третяк із Олешків до себе в квартиру з подругою Світланою взяла 12 людей. Упродовж місяця ці люди жили у неї. Волонтери приносили їм їжу і воду.

“Я виїхала місяць тому. Їхала через Росію, через Колотилівку. Важка дорога була. Але усе пройшли. Люди, які виїхали раніше, писали, що там неможливо виїхати. 5-метрова дорога була. Узбіччя було заміноване. Але вийти ми змогли. Важко було в автобусі їхати, тому що дуже вузько місця для сидіння один до одного розташовані. 3,5 доби я їхала в автобусі”.

Жінка розповіла, що допомогу від росіян брати відмовлялися. Деякі родини, щоб вижити, мішали дерть і варили обрізки із картоплі.

Керівник “Дирекції парків” Геннадій Шевченко розповів, що у парку відпочиває чимало військових.

“Хочемо якийсь позитив давати місту і тимчасово переміщеним людям, людям, чиї родини зачепила війна”.