18 травня – День пам’яті геноциду кримськотатарського народу

18 травня — день пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу

18 травня в Україні вшановують День памʼяті жертв геноциду кримськотатарського народу. Саме цього дня 1944 року радянський окупаційний режим розпочав масову депортацію кримських татар з їхньої історичної батьківщини — Криму. Це була цілеспрямована спроба знищити кримських татар як корінний народ: стерти мову, культуру, релігію, витіснити людей із рідної землі.

За наказом Сталіна протягом кількох днів понад 190 тисяч людей під конвоєм НКВС примусово вивезли в товарних вагонах у віддалені райони Середньої Азії, Узбекистану, Казахстану, Сибіру та інших регіонів СРСР. Тисячі загинули ще в дорозі. У місцях заслання на них чекали тяжка праця, антисанітарія, епідемії та ізоляція. Тільки в Узбекистані за півтора року померло близько 30 тисяч депортованих. Солдати Червоної армії — кримські татари, які воювали за СРСР, — після війни також  були примусово депортовані.

Трагічна історія депортації кримськотатарського народу замовчувалася в СРСР. У кремлі намагалися стерти всі сліди існування кримських татар – переписували історію Криму, перейменовували всі кримськотатарські назви на півострові, забороняли мову, навіть саму назву «кримські татари» прибрали з усіх офіційних документів та енциклопедій, таку національність заборонили вписувати в паспорт.

На жаль, сьогодні історія повторюється. Нинішня російська окупація Криму багато в чому відтворює репресивну політику радянської доби. Вже десять років поспіль Український Крим задихається у російській окупації. Утиски кримських татар в тимчасово окупованому Криму для держави-агресора є не просто буденним явищем, а цілеспрямованою політикою окупаційної влади. Росія продовжує методично руйнувати культурну спадщину корінного народу України, фальсифікувати його історію. Фактично кримські татари вдруге за 80 років зазнають репресій та переслідувань і знову змушені залишати свою батьківщину.

Ми пам’ятаємо і висловлюємо глибоку повагу представникам кримськотатарського народу, всім, хто не скорився агресору та продовжує боротися за волю і свободу. 18 травня — це не лише день скорботи. Це день боротьби за право жити вдома, говорити своєю мовою, зберігати свою культуру. Це день солідарності всіх, хто цінує свободу, гідність і памʼятає, що злочини проти народів не мають терміну давності.