Повернення з війни: самодопомога та адаптація для військових

Перші два тижні не можна робити чогось дуже різкого, дуже важливо трохи заспокоїти свій психологічний стан. Це має бути місце, яке у вас асоціюється з безпекою, наприклад, дім. Якщо дома були якісь скандали, то це може бути дім бабусі. Або можна поїхати кудись на природу, але в будь-якому випадку це місце має асоціюватися з безпекою. У цьому місці мають задовольнятися всі базові потреби. Смачна їжа, спокійний сон, прогулянки й зустрічі з тими людьми, які тебе не дратують і які теж асоціюються з безпекою. Дуже важливо в ось ці два тижні не робити різких рухів: не влаштовуватися на роботу, не з’ясовувати стосунки зі своїми побратимами, які не пішли воювати. Тобто, треба просто заспокоїтись.

Насправді для того, щоб жити повноцінним життям, і для того, щоб адреналін виділявся, нам не обов’язково робити якісь небезпечні речі. Але це може бути щось пов’язане саме з фізичною активністю. Я говорю про спорт. Дуже важливо обрати свій вид спорту, що підходить саме до вашого стану здоров’я, до тих досягнень, які ти хочеш, і таким чином будуть виділятися гормони, можливо, не такі як адреналін, але буде щось замісне. Наприклад, якщо на війні ти дуже полюбляв стріляти, то можна піти навчитися стріляти з лука. Тому що треба дуже багато концентрації для цього, треба опанувати техніки дихання. Наша задача не робити так, щоб виділявся адреналін, а замістити це діяльністю, що буде задовольняти потреби військовослужбовця.

Надзвичайно крутим показником твоєї роботи є життя мирних людей. Якщо ти воював, а всі інші в мирних містах ходили на дискотеки, їли суші  – це прекрасно. Це означає, що ти добре робиш свою роботу. І якщо ти  повернувся в мирне життя й бачиш, що всі відпочивають і ніхто не думає про війну,  запам’ятай: просто ти дуже круто робиш свою роботу.

Якщо ти прокинувся, бо тобі наснилася війна, віднови своє дихання. Це не так складно. Дуже важливо глибоко вдихнути й видихнути. Не дихай занадто глибоко, просто глибокий вдих і видих, і так зроби хоча б разів п’ять.

Якщо ти можеш, підійди до вікна, сфокусуй свій погляд на шибці, а потім сфокусуй його на тому, що бачиш удалині через вікно, навіть якщо темно. Зроби це все кілька разів, повернися в ліжко й спробуй ще раз заснути.

Якщо це систематично один і той самий сон і ти не можеш виспатися, тоді це вносить надзвичайно великий дискомфорт. Будь ласка, у такому разі звернися до свого психотерапевта або психолога. І якщо в тебе його немає,  саме час його вибрати.

Якщо в тебе реакція на різкі звуки, ти маєш усвідомити, чому в тебе та реакція з’явилася. Реакція на різкі звуки сформована дією твого організму. Це реакція для того, щоб ти вижив, і тепер, коли ми в цивільному житті, різкі звуки нікуди не ділися, бо це частина нашого життя. Реагувати на різкі звуки – це нормальна справа. Це  твоя формула виживання.

Якщо вибухнула якась шина або звучить якийсь гул і ти впав додолу, усе нормально. Встань, обтрусися, подихай, усвідом, що трапилось, усвідом, що ти в безпеці. Ти зробив правильно для того, щоб вижити, і тобі треба йти далі. Дуже поступово, місяць за місяцем, реакція буде притуплятися. Ти будеш нормально реагувати на звуки.  Що значить нормально? Замість півгодини тобі буде потрібно кілька секунд для того, щоб оговтатися після реакції на різкий звук. Тобі просто треба усвідомити, що це твоя суперсила – твоя реакція, і скоро вона пройде.

Коли тобі хочеться до «своїх», це означає, що тобі бракує безпеки в тому середовищі, куди ти повернувся. І тут тобі не обов’язково повертатися на війну.

Ти можеш звернутися по допомогу до «своїх»:  зателефонувати, написати, запросити до себе в гості, створити «своїх» тут. Навіть якщо тобі не хочеться йти до психолога, коли тебе тут розриває на шматки, то ти можеш піти до свого побратима. Або до когось, із ким ти служив в одному підрозділі, але хто також має такий досвід. Коли тобі хочеться до «своїх», ти можеш знаходити «своїх» в тому місці, де ти живеш.  Утекти з дому на фронт, як правило, не є виходом. Бо від себе ніяк не втечеш. Треба навпаки: бігти до себе, по допомогу тих людей, у яких є подібний досвід.

Це означає, що в тебе накопичилося багато образи й енергії, яку хочеться вилити. Дуже часто це проявляється саме в чоловіків. Статистично чоловіки більше економлять на вираженні своїх емоцій. І коли щось злить, страшить або дратує, як правило, у більшості випадків чоловіки терплять, і нікому нічого не говорять.

Тому перша порада, як запобігти цьому, – виражати свої емоції. Якщо хтось дратує, важливо сказати йому, що вам так не подобається й це не той вид спілкування, який би ви хотіли. Або сказати, що вам страшно. Це нормально. Бо якщо зберігаєш ці емоції в собі, тоді ти вибухаєш.

Якщо ти вже вибухнув, то швидше за все, ти вибухнув так сильно, як ці люди не заслуговують. Навіть якщо тобі так здається. Тому одразу після цього емоційного вибуху перейди в безпечне місце. Можливо, тобі захочеться стати спиною до стіни або побути в кутку. Далі продихайся, знову дихальні вправи: 5 – 6 глибоких вдихів і видихів для того, щоб діафрагма почала рухатися й подала мозку сигнал, що ти виходиш зі стресу.

Далі важливо поговорити з родичами. Не обов’язково попросити вибачення, але обов’язково проговорити фразу, що стався емоційний зрив і тобі некомфортно. І далі вже можна озвучити свої побажання: що треба побути одному, що треба буде обговорити цю ситуацію ввечері або якийсь із твоїх варіантів.

У будь-якому разі,  навіть якщо твої родичі тотально не праві, емоційний зрив на них не є виходом із цієї ситуації. Вихід із цієї ситуації тільки один – це обговорення.