Протидія домашньому насильству та торгівлі людьми

20.12. 2021 р.

Про трудову міграцію та ризики торгівлі людьми

У рамках проекту «Протидія торгівлі людьми в Україні», який реалізується Представництвом в Україні Міжнародної організації з міграції спільно з Мінсоцполітики за фінансуванням Агентства Сполучених Штатів Америки з міжнародного розвитку, проведено національне дослідження з питань міграції, торгівлі людьми та інших форм експлуатації мігрантів.

Метою дослідження було оцінити масштаби зовнішньої та внутрішньої трудової міграції, поширеність торгівлі людьми, вплив пандемії COVID-19 на ситуацію міграції та торгівлі людьми, оцінити рівень уразливості українців до потрапляння у ситуацію торгівлі людьми та інших форм експлуатації.

Дослідження було здійснено шляхом національного репрезентативного опитування методом особистих інтерв’ю. Обсяг вибірки становить 5 228 респондентів, із них 2 374 чоловіки та 2 854 жінки.

За оцінками МОМ, кількість українських трудових мігрантів за кордоном у 2021 році становить 1 167 000 осіб, що на 11% більше, ніж у 2019 році. Із загальної чисельності вихідці із Херсонської області – 51 000 чол., що складає 4,9 % до населення області.

Кількість внутрішніх трудових мігрантів в Україні становить 652 000 осіб, по області – 25000 чол. ( 2,4 % населення).

Фактори, що впливають на рішення про трудову міграцію (зовнішню та внутрішню):

Хочуть заробити кошти, щоб витратити їх в Україні для втілення власних планів (66% та 60 % відповідно);
Не можуть знайти роботу з достатнім рівнем оплати в Україні (37% та 28 %);
Не можуть знайти роботу в бажаній сфері з достатнім рівнем оплати в Україні (25% та 19 %);
Хочуть отримати новий досвід або враження (22% та 26%);
Хочуть емігрувати назавжди – 9% (зовнішня міграція).

Бажані сфери роботи для потенційних мігрантів:

27 % – робота, що вимагає кваліфікації за спеціальністю (54% -чоловіки, 46% – жінки);
21% – будівельні або реставраційні роботи (95% – чоловіки, 5% -жінки);
17% – хатня робота (3% – чоловіки, 97% – жінки);
16% – сільськогосподарські роботи (58% – чоловіки, 42% – жінки);
15% – робота у транспортній або комунікаційній сферах (82% -чоловіки, 18% – жінки);
15% – низькокваліфікована робота на виробництві (58% – чоловіки, – 42% – жінки);
13% – робота у ресторані/кав’ярні (25% – чоловіки, 75% – жінки);
12% – робота у готельному бізнесі (18% – чоловіки, 82% – жінки);
12% – робота у сфері торгівлі (27% – чоловіки, 73% – жінки);
11% будь-яка робота (52% – чоловіки, 48% – жінки).

Бажані країни для роботи за кордоном: Німеччина (37%), Польща (31%), Чехія (20%), Італія 16%), Канада (11%), Велика Британія (10%), США (9%), Іспанія (7%), Ізраїль (6%), Російська Федерація (6%).

Готовність прийняти ризиковані пропозиції при зовнішній та внутрішній міграції складає:

Працювати без офіційного працевлаштування (18% та 27%);
Працювати у замкнених приміщеннях без змоги вільно залишити робоче місце (8% та 9%);
Виконувати протизаконну роботу (4% та 6%);
Перетнути кордон у неврегульований спосіб( 1% та 0%);
Віддати роботодавцю паспорт, телефон (2% та 2%).

Із проведених досліджень очевидно, що за умов внутрішньої міграції схильність до ризикованої поведінки вища, оскільки люди менше усвідомлюють небезпеку у своїй країні.

Наразі 24 % від населення України належать до «уразливої групи», тобто, кожен четвертий українець готовий прийняти ризиковану пропозицію роботи за кордоном або в іншому населеному пункті.

Пандемія COVID-19 негативно вплинула на уразливість населення:

1 901 000 осіб втратили роботу;
6 971 000 осіб втратили доходи;
7 288 000 осіб відчули погіршення стану здоров’я або витратили великі гроші на лікування;
634 000 осіб були змушені шукати роботу за кордоном, 317 000 осіб – в іншому населеному пункті.

За оцінками МОМ, із 1991 року постраждали від торгівлі людьми понад 300 000 українців. Упродовж 2019 – 2021 років постраждали 46 000 осіб, в тому числі у південних областях України – 3 000 осіб, із них: 2000 осіб – за кордоном, 1 000 осіб – в Україні.

Нагадуємо, якщо Ви потрапили у ситуацію торгівлі людьми зверніться по допомогу:

Національна безкоштовна гаряча лінія з питань протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів:

527 – безкоштовні дзвінки з мобільних телефонів в Україні

0-800-505-501 – безкоштовні дзвінки зі стаціонарних телефонів в Україні

Цілодобова гаряча лінія департаменту консульської служби Міністерства закордонних справ України 044-238-16-57

Гаряча лінія патрульної поліції: 066 390 82 88

Громадська організація «Успішна жінка»: 099 349 36 47

Виклик патрульної поліції: 102

13.10.2021

18 жовтня – Європейський день боротьби з торгівлею людьми.

Цей День був започаткований 18 жовтня 2007 року Європейським парламентом як день консолідації діяльності з підвищення рівня обізнаності та небайдужості громадськості до такого явища як торгівля людьми.

За неофіційними даними у світі близько 4 млн. осіб щороку переправляються через кордони держав для використання в підневільній праці. Жертвами злочину стають близько 2 млн. осіб, причому третина з них –діти. За оцінками Міжнародної організації з міграції, починаючи з 1991 року, понад 230 тисяч українців постраждали від торгівлі людьми. Жінки та чоловіки стають жертвами сексуальної та трудової експлуатації. Дітей змушують красти, жебракувати, використовують для проституції, навіть з метою вилучення органів. Для злочинців – це величезні гроші, а для людей – страждання, зруйновані сім’ї, втрачене здоров’я і навіть життя.

На сьогодні Україна є однією з основних країн походження постраждалих від сучасного рабства в Європі. І якщо на початку 2000 років переважала торгівля людьми з метою сексуальної експлуатації, то зараз лідирує трудова експлуатація.

Змінилося і співвідношення жертв торгівлі людьми за статтю: раніше майже 85% потерпілих були жінки, зараз понад 60% складають чоловіки. Вихідці з України опинились в ситуації сучасного рабства у понад 50 країнах.

Не варто вважати, що жертвами сучасних работорговців стають люди з низьким освітнім рівнем. Як свідчить статистика, потрапити в рабство може будь-хто, адже серед постраждалих чимало людей з технічною та вищою освітою. Теж саме стосується і віку: серед зареєстрованих постраждалих наймолодшій було лише три роки, а найстаршій – вісімдесят три.

Торгівля людьми вважається особливо тяжким злочином в Україні та багатьох інших країнах світу. Стаття 149 Кримінального Кодексу України передбачає, що злочини, пов’язані з торгівлею людьми, караються позбавленням волі на строк від 3 до 15 років.

Якщо Ви потрапили у ситуацію щодо торгівлі людьми
ЗВЕРНІТЬСЯ ПО ДОПОМОГУ:

Національна безкоштовна гаряча лінія з питань протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів:

527 – безкоштовні дзвінки з мобільних телефонів в Україні

0-800-505-501 – безкоштовні дзвінки зі стаціонарних телефонів в Україні

Департамент боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми Національної поліції України: (044) 254 74 30

Цілодобова гаряча лінія департаменту консульської служби Міністерства закордонних справ України 044-238-16-57

Гаряча лінія патрульної поліції: 066 390 82 88

Ювенальна поліція Херсонської області: 095 450 44 57

Відділ боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми в Херсонській області: 0552 46 61 11

Громадська організація «Успішна жінка»: 099 349 36 47

Виклик патрульної поліції: 102

22.09.2021

Гендерна рівність: проблеми та їх подолання

Забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків визнано в усьому світі найважливішим чинником досягнення сталого розвитку для всіх, а також умовою побудови правової та демократичної держави, в якій гарантуються та забезпечуються права і свободи людини.

Протягом останніх десятиліть Україна досягла значного прогресу у забезпеченні рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у всіх сферах та приєдналася до всіх основних міжнародних договорів у сфері гендерної рівності та прав жінок, є учасницею ключових міжнародних договорів з прав людини. Напрацьовано нормативно – правову базу щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, які гарантуються Конституцією України, Законами України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні». У Виборчий кодекс України введено 40-відсоткові гендерні квоти під час формування партіями загальнодержавного та регіональних виборчих списків. Криміналізовано домашнє насильство, внесено зміни до законодавства України щодо забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків під час проходження військової служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також щодо забезпечення рівних можливостей матері та батька у догляді за дитиною.

У результаті реалізації Державної соціальної програми забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2021 року вдалось досягти очікуваних результатів щодо збільшення представництва жінок у Верховній Раді України та місцевих радах, скорочення розриву в оплаті праці жінок і чоловіків, включення гендерного компоненту у нормативно-правові акти.

Незважаючи на позитивні зрушення, гендерна нерівність ще існує у багатьох сферах. Згідно зі звітом Світового економічного форуму щодо гендерної нерівності за 2020 рік (Індекс гендерної нерівності) Україна за зазначеним показником посіла 74 місце серед 156 країн світу.

За останні роки в Україні зросло представництво жінок у Верховній Раді України та місцевих радах: у Верховній Раді України – до 20,8 %, в обласних радах – до 27,8 %, міських радах міст обласного значення – до 32,9 %, районних радах – до 34,3 %.

Вразливі групи жінок та чоловіків (які живуть з ВІЛ, старшого віку, з інвалідністю, сільські жінки, ромські жінки) часто стикаються з множинними формами дискримінації. У зв’язку із збройною агресією Російської Федерації проти України до кола вразливих груп увійшли внутрішньо переміщені особи, ветерани АТО / ООС. Станом на 06.07.2021 року взято на облік 1 473 650 переселенців з тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей та АР Крим. Жінки складають 59 % внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Серед безробітних ВПО переважають жінки (63%).

Гендерний аналіз результатів всеукраїнського опитування щодо дотримання прав внутрішньо переміщених осіб продемонстрував, що жінки – ВПО перебувають у економічно вразливішому становищі, ніж чоловіки (27,5% опитаних жінок змушені економити на їжі проти 20,7% опитаних чоловіків), часто фінансово залежать від чоловіків чи інших членів родини та відчувають брак коштів, частіше, ніж чоловіки, утримують дітей.

Результати дослідження щодо статусу жінок – ветеранок, проведеного у грудні 2019 – березні 2020 року, показали, що досі існує упереджене ставлення до жінок. Зокрема, питання стану здоров’я та статі часто використовується керівництвом військової частини для звільнення жінок з військової служби. Окрім того, через сексистське ставлення з боку керівництва ветеранки часто не отримували заслуженого просування по службі та належної підтримки.

Основними проблемами, з якими стикаються особи з інвалідністю, є архітектурна недоступність та брак розумного пристосування громадського транспорту, вулиць, будівель, закладів освіти, соціального захисту та охорони здоров’я, обмежені можливості у здобутті освіти та працевлаштуванні. Жінки з інвалідністю частіше зустрічаються з проблемами працевлаштування (37,6 %), в особистому житті (23,2 %), отриманні медичних послуг (14,4 %) та побуті (5,3 %), ніж чоловіки з інвалідністю.

За результатами дослідження з питань насильства, проведеного ОБСЄ та Фондом народонаселення ООН у 2019 році, 67% українських жінок, які постраждали від насильства, зазнавали фізичного, психологічного або сексуального насильства у віці від 15 років. Все ще спостерігається достатньо високий рівень терпимості до проявів насильства, байдужого ставлення до постраждалих від насильства осіб, відсутність у переважної більшості населення усвідомлення насильства як порушення прав людини.

Поширюється кібербулінг, який є одним із видів насильства над жінками. Він може виражатись в різних формах: у порушенні приватного життя, втручанні до комп’ютера жертви, поширенні та маніпуляції інформацією чи зображеннями, в тому числі, приватного характеру.

Під час карантину, спричиненого пандемією, пов’язаною з короновірусною хворобою (COVID-19), знизився рівень зайнятості населення, безробіття і часткового безробіття. Аналіз соціальних показників демонструє, що жінки більшою мірою, ніж чоловіки, залежать від соціальної допомоги та соціальних послуг, адже вони становлять більшу частину людей з низьким рівнем доходу. Оперативна гендерна оцінка, проведена у 2020 році, показала, що жінки становлять дві третини осіб, що опинилися в складних життєвих обставинах, потребують соціальних послуг і є отримувачами адресної та грошової допомоги.

Економічна незалежність особи тісно пов’язана із рівнем її освіти. Згідно з Індексом гендерної нерівності освіта має найкращий рівень серед інших показників для України (27 місце). Майже 100 % складає рівень грамотності, високий і збалансований рівень залученості дівчат та хлопців до освіти.

Водночас, проблемою залишається доступ до такої освіти різних груп жінок і чоловіків, передусім, з сільської місцевості, осіб з інвалідністю, чоловіків і жінок передпенсійного віку, які потребують перекваліфікації.

Найгострішими є проблеми освіти ромських дітей, які часто не відвідують школу, рано припиняють навчання. Поширення ранніх шлюбів серед ромського населення перешкоджає дівчатам здобувати освіту, а отже, й отримувати гідну професійну реалізацію в майбутньому.

Згідно зі звітом «Вибір вищої освіти» за 2019 рік до закладів вищої освіти зараховується майже однакова кількість випускниць та випускників закладів загальної освіти. Однак, спостерігають диспропорції часток дівчат та хлопців за спеціальностями. Так, за STEM спеціальностями (наука, технології, інженерія, математика) навчається 23 % дівчат, при цьому майже 13 % з них навчаються за медичними спеціальностями. Серед тих, хто навчається на математичних спеціальностях, 25 % дівчат. Такий вибір впливає на професійну сегрегацію та нерівність в оплаті праці серед жінок та чоловіків у майбутньому.

Середня очікувана тривалість життя при народженні жінок становила у 2020 році 77 років, чоловіків – 67 років (за Індексом гендерної нерівності – 127 місце серед 156 країн).

Відмінність у тривалості життя жінок і чоловіків у значній мірі зумовлена вищим рівнем смертності від зовнішніх причин, у тому числі нещасних випадків, що пов’язані з ризикованими формами поведінки чоловіків, вищим рівнем професійного впливу на чоловіків фізичних та хімічних небезпек. Чоловіки рідше звертаються за медичною допомогою на ранніх стадіях захворювання.

Більше фінансових бар’єрів до лікування відчувають жінки, аніж чоловіки. Так, 18 % жінок зменшують кількість препаратів через брак коштів проти 9 % чоловіків. Відмовляються або відкладають лікування з огляду на фінансові чинники жінки і чоловіки після 45 років, особливо старші 60 років.

Нерівні економічні можливості жінок і чоловіків проявляються у низькій економічній активності жінок, розриві в оплаті праці жінок і чоловіків (середня оплата праці чоловіків на 20,4 % перевищує оплату праці жінок, у структурі зайнятого населення частково зайняті жінки складають 19,6 %, чоловіки – 11,3 %). Це спричинено вертикальною та горизонтальною сегрегацією на ринку праці: жінки часто працюють у низькооплачуваних галузях, наприклад у бюджетній сфері, та на посадах нижчого рівня (в освіті – 78,3% жінок, заробітна плата – 79,4 % від середньої по економіці, в галузі охорони здоров’я та наданні соціальної допомоги – 81,5 %, заробітна плата – 74,3 % від середньої по економіці). Лише у 17,7 % підприємств, установ, організацій вищі управлінські посади займають жінки. Частка юридичних осіб, у яких керівниками є жінки, – 28,9 %, і лише 7 % жінок серед керівників концернів, та 12 % – серед керівників корпорацій.

За результатами обстеження робочої сили у 2020 році серед осіб працездатного віку відповідної статі зайнятими були 67,9 % жінок та 77,9 % чоловіків. Найбільша відмінність у рівнях зайнятості жінок і чоловіків спостерігалася серед населення у віці 25–29 років (67,2 % серед жінок та 90,3 % серед чоловіків).

Серед фізичних осіб-підприємців 46,4 % жінок, але масштаби та спектри напрямів бізнесу, який розпочинають жінки, як правило, менші, ніж у чоловіків.

Економічні можливості жінок обмежує:

– нерівний розподіл сімейних обов’язків (жінки витрачають на неоплачувану хатню роботу майже у 2 рази більше часу, ніж чоловіки);

– обмежені можливості поєднання професійних та сімейних обов’язків; – дискримінація та насильство за ознакою статі, у тому числі сексизм та сексуальні домагання на робочому місці.

Серйозною перешкодою у подоланні гендерної нерівності в усіх сферах життєдіяльності суспільства є усталені гендерні стереотипи. Для їх подолання в Україні за останні роки зросла кількість інформаційно – комунікаційних та просвітницьких кампаній про роль жінок у науці, культурі, миробудуванні та економічному розвитку країни, щодо протидії домашньому насильству, популяризації відповідального батьківства та збалансованому розподілу сімейних обов’язків тощо.

Забезпечення гендерної рівності має важливе значення для зменшення регіональних економічних і соціальних диспропорцій, забезпечення довгострокового розвитку регіонів, передусім завдяки можливості у повній мірі використовувати людські ресурси для розвитку економіки.

Для створення системи скорочення гендерної нерівності в усіх сферах життєдіяльності суспільства та подолання дискримінації прийнято ряд важливих нормативно – законодавчих актів, розроблено Державну стратегію забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2030 року (далі – Стратегія).

Стратегія спрямована на:

– об’єднання суспільства з питань щодо розуміння цінностей прав і свобод людини, що забезпечуються та захищаються на основі принципів рівності та недискримінації для всіх жінок і чоловіків, хлопців та дівчат;

– консолідацію дій органів державної влади та місцевого самоврядування всіх рівнів, міжнародних організацій, організацій роботодавців та профспілок, громадських об’єднань, інших представників та представниць громадянського суспільства, недержавного (приватного) сектору тощо для реалізації міжнародних та національних зобов’язань щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків задля сталого розвитку країни у всіх сферах.

15.09.2021

Контактні дані для людей, які постраждали від домашнього насильства

№	Назва установи	Контактні дані
1.	Відділ соціального захисту та охорони здоров’я Білозерської селищної ради	вул. Свободи, 87 смт Білозерка, Херсонського району, Херсонської області тел. 0975306680
2.	КУ «Центр надання соціальних послуг» Чорнобаївської сільської ради Херсонської області	вул. Соборна, 44 с. Чорнобаївка, Херсонського району, Херсонської області тел. 05547-77551
3.	КУ «Центр надання адміністративних послуг» Музиківської сільської ради Херсонської області	вул. 40 років Перемоги, 35 с. Музиківка, Херсонського району, Херсонської області тел. 0976533564
4.	Відділ соціального захисту населення та захисту прав дітей Дар’ївської сільської ради Херсонської області	вул. Соборна, 68а с. Дар’ївка, Херсонського району, Херсонської області тел. 05547-45255
5.	КУ «Центр з надання соціальних послуг» Станіславської сільської ради Херсонської області	вул. Свободи, 15, с. Станіслав, Херсонського району, Херсонської області тел. 05547-53267
6.	КУ «Територіальний цент соціального обслуговування (надання соціальних послуг)» Олешківської міської ради Херсонської області	вул. Гвардійська, 30 м. Олешки, Херсонського району, Херсонської області тел. 05542-22451
7.	КУ «Центр надання соціальних послуг» виконавчого комітету Ювілейної сільської ради Херсонської області	вул. Соборна, 119 смт Нова Маячка, Олешківського району Херсонської області тел. 0501954387
8	«Центр надання соціальних послуг» Великокопанівської сільської ради	вул. Горького, 5а с. Великі Копані, Херсонського району Херсонського району тел. 0953567499
9	КУ «Центр надання соціальних послуг» Виноградівської сільської ради	вул. Ларіонова, 7 с. Виноградове, Олешківського району Херсонської області тел. 05542-58183

Урядова “гаряча лінія” 15-47, де надаються інформаційні, психологічні та юридичні консультації чоловікам та жінкам, які постраждали від домашнього насильства, насильства за ознакою статі, насильства стосовно дітей, або з питань загрози вчинення такого насильства, а також надається психологічна допомоги потерпілим від домашнього насильства жінкам, чоловікам, дітям.

27.07.2021 рік.

Торгівля людьми – одне із найганебніших явищ сучасного світу.

На сьогодні одним із найганебніших явищ, які існують у сучасному світі, є торгівля людьми. Це явище порушує права людини, принижує її честь та гідність.

Щороку по всьому світі мільйони людей, які шукають кращої долі, потрапляють у трудове рабство. За оцінками Міжнародного центру із запобігання злочинності ООН, щорічний грошовий обсяг за даний транснаціональний злочин становить 30 мільярдів доларів на рік, що робить його другим за величиною після торгівлі наркотиками.

У 2013 році Генеральна Асамблея ООН організувала зустріч на високому рівні для оцінки результатів втілення Глобального плану дій по боротьбі з торгівлею людьми і затвердила резолюцію № A / RES / 68/192 від 18 грудня 2013 року, якою закріпила дату 30 липня Всесвітнім днем боротьби з торгівлею людьми.

Головною метою було підвищення обізнаності суспільства про торгівлю людьми. Незважаючи на те, що епоха держав з рабовласницьким устроєм давно залишилася в минулому, антилюдяні і злочинні дії сьогодні відбуваються абсолютно у всіх куточках світу. Тіньова злочинна сфера в багатьох державах прийняла масовий характер. Жертвами работоргівлі стають незахищені категорії людей. Відзначення світовою спільнотою цього свята допомагає об’єднати зусилля країн всього світу щодо виявлення і боротьби зі злочинною діяльністю в цьому напрямку.

У цей день по всьому світі проводяться конференції, просвітницькі лекції, форуми, семінари. Влаштовуються благодійні заходи з допомоги жертвам. Вшановують діячів, які внесли істотний внесок у захист постраждалих.

Україна докладає багато зусиль у сфері протидії торгівлі людьми, особливо в частині поширення Національного механізму взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми.

За даними Міністерства соціальної політики України статистичні дані за 2020 рік наступні:

– подано місцевими державними адміністраціями для встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, – 162 комплекти документів;

– кількість осіб, яким встановлено статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, – 97 осіб. Відмовлено – 53 громадянам, відмовлено у провадженні – у 8 випадках. Продовжено статус – 4 особам.

Серед осіб, які отримали статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, 28 жінок, 68 чоловіків і одна дитина (хлопчик).

Із них: 32 особи постраждали від трудової експлуатації, 4 – від сексуальної, 2 – від жебрацтва, 4 особи були втягнені у злочинну діяльність, а 55 – використані у збройних конфліктах.

Країни призначення (експлуатації): Російська Федерація – 4 випадки; Україна – 4; Ліван – 1; Італія – 1, ОАЕ – 4, Туреччина – 1.

Усього за 2012-2020 роки офіційний статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, отримали 975 осіб. Серед них: жінки – 368 осіб; чоловіки – 519; діти – 88 (56 дівчат та 32 хлопчика).

10 фактів, які треба знати про торгівлю людьми:

1. Торгівля людьми – це експлуатація людей з метою отримання вигоди.

2. Як правило, жертви потрапляють у трудове, сексуальне або домашнє рабство.

3. Торгівля людьми – найбільш активно прогресуюча злочинна діяльність, яка приносить щорічний дохід близько 150 мільярдів доларів США.

4. Особливо вразливі ті особи, які через бідність або відсутність роботи мають намір покинути свій будинок в пошуках кращого життя.

5. У сучасному рабстві перебувають понад 20 мільйонів людей.

6. У більшості випадків люди стають жертвами торгівлі людьми через обман чи шляхом примусу.

7. Злочинці – як правило, люди, яких жертви добре знають і довіряють їм.

8. Коли люди стають об’єктами експлуатації, вони змушені працювати багато годин поспіль, або взагалі не отримуючи винагороди за свою працю, або отримуючи мізерну оплату. Крім того, жертви можуть нерідко піддаватися фізичному або психологічному насильству: загрозам, згвалтуванням, інше.

9. Майже завжди у жертв забирають документи і примушують платити вигадані борги.

10. Торгівля людьми – це глобальне явище, яке має місце прямо зараз в кожній без винятку країні.

Нагадуємо, що небезпеку видно не одразу. Привабливі пропозиції з працевлаштування можуть виявитися пасткою торгівців людьми. Це означає, що зароблених коштів ви не отримаєте, вас можуть бити, залякувати та змушувати виконувати небажану роботу.

Якщо знайшли роботу за кордоном, то переконайтеся, чи все безпечно:

1) перевіряйте інформацію заздалегідь, користуйтеся у тому числі ресурсами Інтернету, наприклад:www.stoptrafficking.org, www.527.org.ua;

2) підписуйте лише документи, складені зрозумілою вам мовою;

3) легальна праця можлива тільки з дійсною робочою візою або посвідкою на проживання;

4) не залишайте свого паспорта в заставу та не віддавайте його роботодавцям або іншим особам;

5) дізнайтеся контакти найближчого посольства України;

6) тримайте копії документів окремо від оригіналів, один примірник залиште своїм близьким (чоловіку, батькам, дітям та інш. родичам);

7) розкажіть близьким про деталі подорожі, підтримуйте з ними постійний контакт;

8) домовтеся про кодову фразу, яка повідомить, що ви потрапили в небезпеку.

За допомогою необхідно звертатися:

Національна безкоштовна гаряча лінія з питань протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів:

527 – безкоштовні дзвінки з мобільних телефонів в Україні

0-800-505-501 – безкоштовні дзвінки зі стаціонарних телефонів в Україні

Департамент боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми Національної поліції України:(044) 254 74 30

Гаряча лінія патрульної поліції: 066 390 82 88

Ювенальна поліція Херсонської області: 095 450 44 57

Відділ боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми в Херсонській області: 0552 46 61 11

Громадська організація «Успішна жінка»: 099 349 36 47

Виклик патрульної поліції: 102

Громадянам, які постраждали від торгівлі людьми, необхідно звернутися до місцевої державної адміністрації для встановлення відповідного статусу і це дасть їм можливість отримати повний спектр державної допомоги:

– безкоштовне медичне обстеження і лікування;

– допомогу у відновленні документів;

– отримання психологічної, соціальної, правової та іншої допомоги;

– сприяння у професійній підготовці та працевлаштуванні;

– одноразову матеріальну допомогу.

Допомога безкоштовна та конфіденційна.

Управління соціальної політики

Херсонської районної державної адміністрації