Category: Ментальне здоров’я та психологічна підтримка

Ми, українці, такі сильні. Вночі обстріли, вдень робота. Потім — стрічка новин та вечеря з родиною. Навіть з’явилася нова приказка: «Тривога в місті — не причина перенесення дедлайнів». І так вже понад 2 роки....

Слова — це найпростіший спосіб підтримати людину, адже це «інструмент», який майже завжди з нами. Але разом з тим, він може бути і небезпечним. Адже навіть коли ми хочемо підтримати когось, ми не завжди...

Ментальне здоров’я – це не лише відсутність розладів, а й внутрішні ресурси для того, аби активно жити, реалізувати свої здібності, працювати, піклуватися про інших, пам’ятаючи й про себе. Ментальне здоров’я є невід’ємною частиною щасливого...

Коли тривожність стає розладом? 🦸‍♂️ У попередньому дописі ми пояснювали, чому тривога нам потрібна, і як вона нас рятує протягом життя. Проте бувають періоди, коли її стає забагато, і вона заважає нам повноцінно жити....

Кажуть, обличчя, як і очі — дзеркало душі. Проте чи вірно це? Особливо коли йдеться про людину, яка отримала травму. Перебуваючи в громадських місцях, ми можемо зустрічати людей з травмами обличчя або ж ампутаціями...

Ми можемо очікувати, що з приходом весни усе “розквітне”: не тільки на вулиці, але й настрій. Але може статися навпаки: відомо, що організм людей по-різному адаптується до змін погоди. І прихід нового сезону дійсно...

Коли травматичний досвід не пропрацьований, мозок діє так, ніби загроза досі присутня — навіть через місяці чи роки після того, як сталася певна подія. Всередині нас формується міцний зв’язок між емоційними спогадами і зовнішніми...

Нерідко, щоб підтримати людину в скорботі, ми намагаємося прискорити процес горювання, заперечити переживання або заспокоїти фразами на кшталт «Втрати роблять нас сильнішими». Проте це так не працює. Горювання — природна реакція на втрату. Неможливо...

Ми всі, безперечно, пишаємося нашими захисниками, радіємо їхнім перемогам, надихаємося їхньою стійкістю. Коли зустрічаємо військових або хочемо подякувати ветеранам, емоцій буває через край, та варто пам’ятати, що перед нами — воїни, які гідно виконували...

Хоч би як нам було цікаво, хоч би як ми хотіли дізнатися, коли ж закінчиться війна, пам’ятаймо про особисті кордони одне одного. Запитайте ветерана чи ветеранку, як їх зустріли вдома, як почуваються, чим планують...